Проблеми регулювання правовідносин, пов’язаних з лікарською (медичною) помилкою

     Найбільш атуальне питання медичного права - можливість помилок лікарів. Поняття "лікарська помилка" можна характеризувати як неналежне проведення діагностики й/або лікування хворого, неналежну організацію медичної допомоги, що в результаті привело або могло привести до несприятливого результату медичного втручання.

     При виникненні таких несприятливих результатів при наданні медичної допомоги можуть бути порушені кримінальні та цивільні справи для правової оцінки протиправних дій медичного персоналу. Якість розслідування справ з професійних правопорушень медичних працівників знаходиться в прямій залежності від глибини та наукової обґрунтованості експертних висновків при проведенні судово-медичних експертиз з так званих «лікарських справ».
Хоча Кримінально-процесуальний кодекс України прямо не вказує на обов'язкове призначення експертизи при розслідуванні кримінальних справ при неналежному наданні медичної допомоги, обов'язковість її проведення доцільна, більш того – необхідна.

     Досі в законодавстві немає чіткого визначення поняття – лікарська помилка. Одначе відповідальність за її вчинення несуть лікарі усіх країн світу. З іншого боку ступінь цієї відповідальності залежить від багатьох обставин, а відшкодування моральної та матеріальної шкоди не завжди має лягати на плечі лише медичного працівника. Частина помилок пояснюється об’єктивними обставинами, що не залежать від лікаря (відносно низький рівень розвитку медицини та медичної техніки, недосконале вивчення хвороб медичною наукою). Проте в ситуації, коли перетинаються інтереси лікарів та пацієнтів, питання вини медичного працівника стає особливо гостро.

     Класифікація лікарських помилок. За причинами виникнення лікарських помилок виділяють наступні їх види:

– діагностичні – помилки, що полягають в не розпізнаванні хвороби або помилковому розпізнаванні, внаслідок чого нерідко наступають тяжкі наслідки;

– тактичні – це помилкові визначення свідчень до операції, неправильний вибір часу проведення операції, її об'єму і так далі;

– технічні – помилки, що обумовлені неправильним використанням медичної техніки, передозуванням препарату при проведенні наркозу, забутими чужорідними тілами у порожнинах і ранах й так далі. 

     Помилки у медичній практиці є досить поширеним явищем навіть у розвинених країнах світу. Наприклад, у Великобританії, відповідно до офіційно оприлюднених даних, помилки в роботі персоналу медичних закладів щороку стають причиною смерті близько 70 тис. пацієнтів. У тій чи іншій мірі від неправильно обраного методу лікування страждає кожний двадцятий англійський пацієнт. І ці дані не враховують так званих «прикритих» випадків невдалих медичних втручань.

     У США, де система інформування громадськості про проблеми у медичній галузі є однією з найбільш відкритих, дані про випадки професійних недоліків медиків просто вражають. Згідно з проведеними Інститутом медицини США дослідженнями, жертвами медичних помилок щорічно стають понад 100 тис. американців, а самі медичні помилки займають п’яте місце серед причин смертності в країні. За даними Американської медичної асоціації в США кожні 15 хвилин від медичних помилок або недбалості медичного персоналу вмирають п’ятеро людей.

     За даними досліджень, у Німеччині жертвами медичних помилок щорічно стають майже 100 тис. пацієнтів. За статистикою, стан 11% хворих (серед загального числа пацієнтів лікарень) погіршується внаслідок саме неправильного лікування, а 8% медичних помилок призводять до летальних наслідків.

     За даними Іспанської асоціації жертв медичної халатності, в Іспанії, де діє переважно державна система охорони здоров’я, за останні 10 років внаслідок помилок лікарів вмерло понад 5 тис. пацієнтів. При цьому лише 10% скарг на лікарів розглядаються судами на користь пацієнтів, оскільки в країні активно запроваджується «захисна медицина».

     Особливо складна ситуація в Італії, де система охорони здоров’я вважається однією з найменш ефективних та, водночас, найбільш консервативних у Європі. За даними досліджень, кожного року від медичних помилок страждають понад 90 тис. італійців. За період з 2000-го по 2006 рік більш як 35 тис. громадян Італії направили скарги про недоліки медичної служби до Трибуналу з охорони прав хворого — спеціально створеного для розгляду скарг пацієнтів органу

     В Україні ситуація не ліпша. Однак, статистика лікарських помилок у нас майже зовсім закрита, і лише окремі випадки стають відомими громадськості. Вітчизняна судова практика з цієї категорії справ не оприлюднюється.

     Розрізняють лікарські помилки, які сталися внаслідок об’єктивних та суб’єктивних обставин. Недосконалість медицини, відсутність необхідних лікарських засобів і медичної техніки є об’єктивними обставинами, за які медичні фахівці не притягаються до відповідальності. Законодавчо мають бути закріплені суб’єктивні обставини, а саме: недостатній рівень професійних знань, досвіду, неправильна інтерпретація результатів лабораторних досліджень та ін., помилки за таких обставин містять вину лікаря і, відповідно, обумовлюють застосування персональної цивільно-правової відповідальності, яка також має бути законодавчо регламентована. Причому, єдиною формою вини лікарської помилки буде необережність, адже наявність умислу автоматично переводить дії або бездіяльність медичного працівника до категорії злочинів.

     При виникненні таких несприятливих результатів при наданні медичної допомоги можуть бути порушені кримінальні та цивільні справи для правової оцінки протиправних дій медичного персоналу. Якість розслідування справ з професійних правопорушень медичних працівників знаходиться в прямій залежності від глибини та наукової обґрунтованості експертних висновків при проведенні судово-медичних експертиз з так званих «лікарських справ». Хоча Кримінально-процесуальний кодекс України прямо не вказує на обов'язкове призначення експертизи при розслідуванні кримінальних справ при неналежному наданні медичної допомоги, обов'язковість її проведення доцільна, більш того – необхідна.

     Підсумовуючи, можемо наголосити, що заходами запобігання виникненню скарг і кримінальних "лікарських справ" є висока професійна підготовка спеціалістів, добра організація і чітка робота всіх підрозділів медичної служби при достатньому матеріально-технічному їх забезпеченні, систематичний контроль за якістю роботи на всіх етапах надання медичної допомоги, висока трудова дисципліна, чітке виконання службових обов'язків кожним працівником і дотримання ним норм лікарської етики і деонтології.

     Від якості виконання усіх цих положень багато в чому залежить ефективність роботи лікувально-профілактичного закладу, а також кожного медичного працівника. Питання відповідальності медичних працівників за помилку в своїй професійній діяльності недостатньо врегульоване. На нашу думку, це питання вимагає всебічної наукової розробки з метою визнання лікарської помилки юридичною категорією та внесення змін до чинного законодавства.