Вивчити форму держави - означає знати її будову, складові частини, внутрішню структуру та основні методи та прийоми, що використовуються державною владою у відносинах з суспільством.
Вчення про форму держави бере своє коріння ще з часів Стародавньої Греції та
Стародавнього Риму. Філософи та юристи того часу висловлювали різні думки з приводу того, що саме слід вважати формою держави, які саме її форми існують тощо.
Давньогрецький філософ Платон, розглядаючи форму держави, звертав увагу переважно на форму правління, до якої входили деякі елементи форми державного режиму. Він вважав, що найкращою формою правління ідеальної держави є законна влада небагатьох - аристократія.
Форма держави за Аристотелем визначається чисельністю тих, хто нею управляє, а також тією метою, яку ставлять перед собою правителі, які очолюють державну владу. За першою ознакою давньогрецький філософ відрізняв: правління одного, правління небагатьох та правління більшості. За другою ознакою Аристотель поділяв форми держави на правильні та неправильні. На його думку до правильних форм держави відносяться монархія, аристократія та політія.
Полівій висунув змішану форму держави, як гармонійне поєднання монархічних, аристократичних та демократичних елементів. Цей тип був узятий з дійсності - Рим, на думку Полібія, досяг такого ідеалу.
Т. Гоббс розглядав форму держави як організацію чи образ управління суспільними справами. На його думку форм держави може бути лише три: монархія, демократія, аристократія. Тиранію та олігархію він визначав лише як різні назви монархії та аристократії.
Ш.Монтеск'є визначав форму держави як чинники, що визначають методи здійснення державної влади: республіка , монархія, деспотія.
Держава за Ж. Руссо - структурна організація вищих державних органів, тобто лише форма правління: монархія - форма держави, в якій владу здійснює одна особа,аристократія - владу здійснює невелика група осіб, демократія - владу здійснюють усі члени суспільства.
І. Кант, аналізуючи форму держави, перейшов уже до двочленного поділу і протиставив монархії тільки республіку. Протягом XIX ст. подвійний поділ витіснив потрійний, що пояснюється відсутністю в той період держав аристократичного типу.
Виразник ідеології більшовизму Володимир Ленін (1870–1924) розробляв теоретичні питання держави і права насамперед У своїх роботах спирався на марксистські положення про класову природу суспільства, держави і права, про демократію, пролетарську революцію і диктатуру пролетаріату, відмирання держави і права.
І. Франко (1856—1916), як революціонер-демократ, на відміну від ліберального підходу до проблем влади, вважав, що джерелом і носієм влади є народ. Перебуваючи на позиціях матеріалістичного розуміння походження й розвитку держави і суспільства. Найбільш важливими складовими держави як відокремленої від суспільства політичної влади І. Франко визнавав "армію, поліцію, суд, судочинство і адміністрацію".
Неоднорідними були державно-правові погляди і Володимира Кириловича Винниченка (1890—1951). В питанні щодо державного устрою він займає ліберальні позиції. Так, в одному із своїх творів пише: "Я думаю, що всяка державна будова тільки тоді може бути непохитною, коли в її основу положено не примус, а добру волю її складових частин".В. Винниченко вважав, що найбільш оптимальним засобом збереження і розвитку кожної нації є державність, тобто комплекс тих інститутів економіки, політики, культури, що діють на території, населеній національним колективом, які пов'язують його в компактну цілість, що забезпечує його розвиток у сучасному і майбутньому. \
Побудована і відпрацьована в історичних і інших монографіях, концепція М. Грушевського знайшла своє відображення у документах українських буржуазно-націоналістичних партій початку XX ст. і розвивалася ним та його однодумцями в матеріалах Центральної Ради. Використовується вона партіями національно-демократичної спрямованості і сьогодні. Так, "національна ідея" проголошувалася визначальною силою в еволюційному розвитку українського народу. Як творчий чинник політико-правового розвитку розглядалась національна боротьба. Право визначалось як єдність норм, які виражають соціальну солідарність з'єднаних у націю людей.
Питання форми держави залишається актуальним і в теперішній час. У сучасній теорії держави та права продовжують висловлюватись різноманітні точки зору та підходи до визначення поняття і змісту форми держави.
Таким чином, поняття форми держави складається з таких структурних елементів: порядок організації і розподілу державної влади між вищими органами держави, а також характер їх відносин між собою та населенням, порядок організації та розподілу влади за територіальною ознакою, територіальна структура державної влади, характер відносин держави в цілому з її територіальними частинами, форми і методи здійснення державної влади .
У сучасній Україні питання форми держави набуває особливого значення для тих осіб, які збираються працювати у державних органах, оскільки ці особи будуть безпосередньо здійснювати державну владу.
Немає коментарів:
Дописати коментар