Проблематика подвійного громадянства (біпатризму) набуває все більшої актуальності в Україні через вплив як зовнішніх і внутрішніх чинників, та має комплексний характер.Теоретичні аспекти проблеми подвійного громадянства вивчали у різні часи у своїх дисертаційних роботах такі дослідники як Р.Б. Бедрій, П.О. Великоречанін О.В. Журавка та інші.
В першу чергу слід проаналізувати поняття «біпатризм» (подвійне), «поліпатрізм» (множинне) громадянство. Біпатриди – це особи, котрі мають громадянство двох і більше держав. Відповідно, біпатризм – це правове становище фізичної особи, яка одночасно перебуває у громадянстві двох або більше країн.
Виходячи з аналізу міжнародного правового досвіду можна зазначити, що причини подвійного громадянства особи можуть бути різні. Випадки подвійного громадянства мають місце внаслідок різноманітного вирішення законодавством окремих держав питань про набуття і втрату громадянства. Тобто, подвійне громадянство є результатом колізії законів про громадянство різних держав. Розглянемо кілька ситуацій, що можуть породжувати подвійне громадянство: натуралізація, якщо таке прохання задовольняється стосовно особи, що вже визнана громадянином іншої держави; при народженні дітей на території держави, що застосовує «принцип ґрунту» від батьків, що є громадянами держав, де діє «принцип крові»; у разі одруження жінки, яка є громадянкою країни, законодавство якої не позбавляє жінку свого громадянства при її одруженні з іноземцем.
Законодавство України невизнає одночасної належності громадянина України до громадянства іншої держави. Стаття 4 КУ говорить, що «в Україні існує єдине громадянство» .
Однак, як зазначає кандидат юридичних наук Анна Маляр: «В Україні, справді, діє принцип єдиного громадянства, який закріплений в КУ. Але прямої заборони подвійного громадянства у вітчизняному законодавстві немає. Навіть якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Це означає, що громадянин України, який набув громадянства іншої країни, не втрачає автоматично українське».
Статтею 2 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що законодавство України про громадянство ґрунтується на принципі єдиного громадянства. Якщо громадянин України набув громадянство іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Щоправда, у законі є така підстава втрати громадянства, як добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави. Для цього особа сама мусить заявити про своє подвійне громадянство.
Інші варіанти з тексту закону не випливають. А, якби й випливали, то суперечили б Конституції. Адже Конституція прямо встановлює, що громадянин України не може бути позбавлений громадянства. Зі статті 25 слідує, що: «громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство». Тобто, навіть у разі підтвердження наявності паспорту іншої держави, особу не можна позбавити громадянства України, якщо вона сама цього не забажає.
Втрата громадянства України відбувається не автоматично з набуттям громадянства іншої держави, а виключно з дня видачі Указу Президента України про припинення громадянства щодо певної особи.
На сьогодні у міжнародній практиці визнання чи не визнання подвійного громадянства країнами світу єдності немає і кожна країна сама вирішує для себе це питання.
Ситуації подвійного громадянства або без громадянства можуть породжувати і дійсно породжують конфліктні ситуації і спори між державами. На рівні загального міжнародного права їх складно розв’язати. Тому основний засіб зм’якшення або недопущення ситуації подвійного громадянства або без громадянства полягає в укладанні договорів про громадянство між зацікавленими державами, що і має місце на практиці.
Залежно від функціональної спрямованості виділяють три основні види міжнародних договорів, спрямованих на врегулювання питань множинного
громадянства: договори, спрямовані на взаємне визнання права громадян на множинне громадянство та врегулювання питань, що при цьому виникають; договори, спрямовані на ліквідацію множинного громадянства як явища;договори, які не забороняють множинне громадянство, але спрямовані на подолання його негативних наслідків.
Позитивні та негативні наслідки подвійного громадянства для України
Перш ніж перейти до оцінки переваг та недоліків подвійного громадянства, вивчимо дослідження ставлення самих українців до проблеми «розуміння громадянства України».
В анкетуванні взяли участь 87 кадетів. З них 46 респондентів (53 % опитаних) вказали, що вони проти запровадження подвійного громадянства в Україні, 26 (30 % опитаних) – за впровадження подвійного громадянства, 15 (17 % опитаних) дотримуються нейтралітету щодо даної проблеми 66 кадета (76 % опитаних) вказали, що бачать небезпеки подвійного громадянство для країни, що має сусідні країни-агресори або перебуває у стані проведення АТО чи в стані війни. З них, 11 респондентів (13 % опитаних) вказали, що такі небезпеки є, але не пояснили як розуміють їх характер. 3 кадетів (3 % опитаних) оцінили небезпеку, але за умови, що друге громадянство належить саме країні агресору і підкреслили, що в мирний час таких небезпек не бачать. В біпатризмі більше переваг чи недоліків
Щоб зрозуміти таку полярність у поглядах та оцінках до проблеми подвійного громадянства спробуємо оцінити його переваги та недоліки. Існують як негативні, так і позитивні наслідки біпатризму. д.ю.наук, професор Д.М. Бєлов до позитивних відносить: додаткові гарантії реалізації та захисту прав і свобод особи; вигоди щодо права на проживання у двох і більше державах, права на повернення і збереження громадянства в змішаному шлюбі; держава, що приймає, легше інтегрує резидента з множинним громадянством, ніж іноземного громадянина, а держава походження зберігає зв'язок зі своїм громадянином, що насамперед важливо для держав, які розвиваються; наявність значної кількості осіб із множинним громадянством може сприяти інтенсифікації зв’язків між державами.
До негативних наслідків подвійного громадянства для України Д.М. Бєлов відносить, зокрема, наступні: множинне громадянство здатне створити для індивіда додаткові обов’язки, виконати які або доволі складно, або ж занадто обтяжливо (наприклад, сплата податків одразу у двох державах); неминучі колізії в правовому статусі особи з множинним громадянством через суперечності в законодавстві двох або більше держав вирішуються зазвичай не на користь цієї особи; третя держава може бути змушена вирішувати, якому громадянству особи з множинним громадянством надати перевагу; державою особа з множинним громадянством завжди буде сприйматися як недостатньо лояльна; у правовому контексті ефективність множинного громадянства і для особи, і для держави мінімальна – особа може повноцінно користуватися правами й виконувати обов’язки лише перед однією державою, права і обов’язки перед іншою державою фактично є декларативними.
Юридична відповідальність за подвійне громадянство. Законом не встановлено, як саме громадяни України мають декларувати друге громадянство. Адже в Україні немає форм фіксації подвійного громадянства. Довести факт наявності подвійного громадянства практично неможливо, а багато країн, такі як Ізраїль, Румунія, Угорщина не видають довідок про подвійне громадянство, що робить неможливою дію ухваленого закону.
У 2012 році депутати проголосували за відповідний закон і встановили штраф за неповідомлення громадянином про отримання громадянства іноземної держави. У Кодексі України про адміністративні правопорушення передбачалось доповнити Кодекс статтею 1971 такого змісту: «Стаття 1971. Порушення обов’язку громадянина України щодо повідомлення про набуття іноземного громадянства (підданства). Неподання або несвоєчасне подання повнолітнім громадянином України, який добровільно набув іноземне громадянство (підданство), заяви про це та копії документа, що підтверджує набуття ним іноземного громадянства (підданства), – тягне за собою накладення штрафу від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі діяння, вчинені службовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, – тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до станеоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Але тоді президент повернув закон на доопрацювання (зауваженнями щодо дотримання Конституції) , і по сьогоднішній день його не доопрацювали.
Говорячи про юридичну відповідальність, кандидат юридичних наук А. Маляр зазначає: «принцип єдиного громадянства є – а санкцій за його порушення немає. Тож, на практиці громадянин України може мати паспорт іншої країни і йому за це нічого не буде. Те ж саме стосується і чиновників. Чиновника не можна звільнити з посади за наявність громадянства іншої держави».
Під час обговорення даних законопроектів членами Комітету Верховної ради було висловлено низку суттєвих зауважень до кожного з них.
Проекти законів що так чи інакше стосуються встановлення юридичної відповідальності за подвійне громадянства не одноразово подавалися до Верховної ради, однак, головним чином, через те, що вони торкаються інтересів самих депутатів, не набули чинності. У цьому відношенні цікавим є зареєстрований у Верховній раді законопроект № 6131, який передбачає позбавлення депутатського мандату за подвійне громадянство.
Захисною реакцією депутатів, що самі є власниками подвійного громадянства став раніше внесений у Верховну Раду законопроект позафракційного народного депутата Андрія Артеменко про схвалення подвійного громадянства в Україні. Відповідний законопроект № 6139 був зареєстрований 27.02.2017 р. «За словами Артеменка на сьогодні понад 100 народних депутатів мають не лише паспорти громадянина України.
Сам Артеменко має не лише український паспорт, а й паспорт громадянина Канади. 29 квітня 2017 року президент Порошенко підписав указ про зупинку громадянства народного депутата Артеменка.
Таким чином, можна зробити висновки: у деяких державах люди можуть отримати подвійне громадянство автоматично (зазвичай при народженні чи вступі до шлюбу) або після успішної натуралізації. Коли справа доходить до подвійного громадянства, то, як правило, думки у світі розділяються. Є країни, де закони дозволяють своїм громадянам отримувати громадянство іншої держави, не втрачаючи при цьому свого першого. В інших країнах, де не дозволяється мати інше громадянство, але якщо таке все ж стається, то це автоматично призводить до втрати першого громадянства. Джерело подвійного громадянства криється у внутрішніх законах кожної країни. Подвійне громадянство часто має певні негативні наслідки, пов’язані з наданням дипломатичного захисту, військовою та державною службою, сплатою податків тощо. Як правило, кожна з держав, громадянство якої одночасно має певна особа, не звільняє її від військового обов’язку та обов’язку сплачувати податки. Для розв’язання таких проблем може застосовуватися т. з. принцип «ефективного» громадянства, який створює переважний правовий зв’язок біпатрида з тією державою, де особа постійно проживає. Проте навіть застосування цього принципу не усуває усіх колізій, пов’язаних із множинним громадянством. Для України, що має серед сусідніх країн агресора, на території якої відбувається АТО існують реальні загрози від законодавчо не врегульованого прихованого подвійного громадянства. Великим недоліком є те, що законодавством України не передбачено відповідальність за приховування або несвоєчасне повідомлення про наявність другого громадянства у громадянина України та відсутній механізм декларування подвійного громадянства та його встановлення. Щодо ініціативи президента П. Порошенка – законопроекту від 13 березня 2017 року про зміни до закону України про громадянство, гадаємо, що подібний закон в Україні дійсно потрібен.
Найефективнішим способом розв’язання проблем правового статусу поліпатридів є прийняття державами відповідних двосторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів.
Немає коментарів:
Дописати коментар